Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
У тебя там под боком, в г. Бер Шева проживает ещё один из наших, как и ты, человек - Бершадский Владимир Евгеньевич. Ты посмотри его по Яндексу... - вот бы вам познакомится. Он "расшифровывает" Тору на русский язык - интересный человек Необычных знаний.
Я понимаю, что все вы там друг перед другом немножко с гонором, но прояви уважение...возможно это знакомство даст тебе новое направлениеи Новый интерес в твоих трудах. А стих твой замечательный, глубокий - очень понравился! Спасибо! Комментарий автора: Спасибо, Миша!Бершадского поищу в инете.
Андрей Краснокутский.
2017-07-06 03:37:02
Благодарю за камень, колодец и облака! Очень глубокий стих! Спасибо.Успехов в творчестве. Комментарий автора: Спасибо за отклик, Андрей!
Дмитрий
2017-07-08 06:45:55
Санёк, стих прекрасный. Но единственное, я бы в первом столбце переставил слово ,,плыло,, Ударение тут на ,,ы,, поэтому лучше:,,А небо плыло надо мной вдали. С огромным уважением, Дмитрий. Комментарий автора: Спасибо, Дима! Взаимно, с большим уважением к тебе!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
