Ми п’ємо вино, й п’яніють вікна
У сусідськім домі, і на те
Ти шепочеш: «Хай же буде вічна
Ця маленька мерехтлива свічка –
Зіронька, що в наших снах цвіте…»
Ми п’ємо вино й щоразу швидше
Невгамовні оберти Землі,
За шибками рвійний вітер свище,
А дніпровська хвиля – вище й вище.
І лиш кіт муркоче. Розімлів.
Дна не видно. Повна чара шлюбна.
Ми п’ємо... О, верховино втіх!
«Милий мій…» «Моя кохана, люба…»
Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
П’єш у мене з губ, а я – з твоїх.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О любви , которой нет , я грущу в тишине ... - Николай Зимин Прошлый декабрь на Донбассе , в моем городке , был очень теплым. Может быть, потому в душе такие чувства ?..
И весь день холодный дождь
По асфальту стучит .
Ты давно меня не ждешь .
Твое сердце молчит .
Тает мутно-белый снег
У стены на траве .
О любви,которой нет ,
Я грущу в тишине .
